Гепарин - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

Форми випуску

Показання до застосування Гепарину

Режим дозування

Протипоказання

Особливості Гепарину

Побічні дії

Взаємодія з іншими медикаментами та продуктами харчування

Передозування

Умови зберігання

Використана література

Гепарин – лікарський засіб, який належить до фармакологічної групи препаратів-антикоагулянтів прямої дії. Він впливає на компоненти крові, перешкоджаючи її згортанню. Крім того, препарат має спазмолітичний ефект. Він швидко діє, проте ефект є нетривалим. Тривалість антикоагулянтної дії різна в кожного пацієнта і залежить від індивідуальних особливостей організму.

Ліки у вигляді гелю демонструють протизапальний та протинабряковий ефект після їх застосування. Нанесення препарату на поверхню шкіри не викликає подразнення.

Діючою речовиною, яка входить до складу Гепарину, є гепарин натрію. У розчині для ін'єкцій може міститися 5000 та 25 000 МО активної речовини. У гелі міститься від 100 до 600 МО.

Препарат відпускається з аптек без рецепта.

Форми випуску

В аптеках України купити Гепарин або замовити з доставкою можна в наступних лікарських формах:

• розчин для ін'єкцій;
• гель;
• мазь.

Завдяки широкому асортименту різних виробників препаратів та їх лікарських форм кожен пацієнт зможе вибрати та купити найбільш відповідний різновид ліків.

Показання до застосування Гепарину

Гепарин в ампулах застосовується для попередження та лікування тромбоемболічних станів, ускладнень, які вони можуть за собою спричинити.

Таблетки Гепарину використовують при тромбофлебіті кінцівок в гострій та хронічній формах, у комплексній терапії коронарокардіосклерозу та стенокардії при ішемічній хворобі серця, атеросклерозі судин головного мозку, вібраційній хворобі, пневмоній, початковій стадії запально-дистрофічної форми пародонтозу.

Гель Гепарин застосовується в терапії хвороб поверхневих вен. Крім того, медичний препарат використовують для лікування післяопераційного варикозного флебіту. Гепарином усувають травми, забиття, інфільтрати та набряки, а також підшкірні гематоми.

Режим дозування

Уколи Гепарину робляться внутрішньовенно чи підшкірно. Для лікування препарат необхідно вводити внутрішньовенно краплинно. Болюсне введення ліків дозволяється з паузою між введеннями у 4–6 годин. Перед визначенням необхідного дозування лікарського засобу слід провести коагуляційний тест. Щоб досягти повторного ефекту з негайною дією як при постійному внутрішньовенному вливанні, так і ін'єкційно, необхідно до цього внутрішньовенно ввести 5 000–15 000 МО гепарину.

Надалі дозування препарату має коригуватись індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням результату коагуляційного дослідження. Достатнє зниження згортання крові за допомогою гепарину при внутрішньовенному введенні може бути досягнуто при дозуванні препарату у 30 000–50 000 МО.

У лікуванні хворих, які перебувають на екстракорпоральному кровообігу, уколи Гепарину повинні призначатися у дозуванні 150–400 МО/кг маси тіла та 1500–2000 МО/500 мл консервованої крові. За наявності у пацієнта урокіназного чи стрептоконазного лізису необхідно одночасно використовувати медичний засіб.

У дітей у віці 1–3 місяців внутрішньовенно лікарський засіб вводиться в дозі 800 МО/кг маси тіла на день, у 4–12 місяців – 700 МО/кг на день, у віці від 1 року до 6 років – 600 МО/кг день, від 6 років – 500 МО/кг на день.

Для профілактики тромбозів Гепарин вводиться підшкірно, переважно у складки шкіри на передній черевній стінці в дозуванні 5 000 МО двічі на день.

Лікарський засіб Гепарин застосовують місцево, смужку гелю довжиною 3–10 см потрібно наносити легкими втираючими рухами на шкіру ураженої ділянки 1–3 рази на добу. Доза лікарського засобу залежить від площі ураженої ділянки. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу захворювання.

З огляду на обмежений досвід застосування лікарського засобу не слід призначати дітям.

Протипоказання

Використання лікарського засобу в ін'єкційній формі випуску заборонено за наявності:

• підвищеної чутливості до компонентів ліків;
• схильності до кровотеч;
• геморагічного інсульту;
• гострої внутрішньочерепної кровотечі;
• оперативних втручань на центральній нервовій системі та органах зору;
• кровотеч у травному тракті;
• кровотеч у легенях;
• серйозних хвороб печінки, підшлункової залози, нирок;
• тяжкої артеріальної гіпертензії;
• ендокардиту, спричиненого бактеріями;
• вагітності.

Не можна використовувати мазь Гепарин при:

• трофічних виразках нижніх кінцівок;
• кровоточивих ранах;
• пурпурі;
• тромбоцитопенії;
• схильності до кровотеч;
• гемофілії.

Особливості Гепарину

У жінок віком понад 60 років прийом лікарського засобу може підвищувати ризик розвитку кровотеч.

Породіллям приймати препарат протягом перших 36 годин післяпологового періоду необхідно тільки під контролем лікаря.

Заборонено внутрішньом'язове введення ліків.

Дозування препарату має постійно переглядатись з урахуванням результатів коагуляційних досліджень. Надмірна кількість гепарину може викликати кровотечі.

У післяопераційному та післяпологовому періоді перші 3–8 діб Гепарин повинен використовуватись з обережністю.

Скасовувати ліки потрібно поступово.

В інструкції до Гепарину у формі гелю зазначено, що його не можна наносити на відкриту рану та ділянки шкіри з гнійними процесами. Також не слід наносити препарат на великі ділянки шкірних покривів (особливо при розладах згортання крові), на чутливі ділянки шкіри, на слизові. Гель не повинен потрапляти в очі. Крім того, у складі препарату є пропіленгліколь, здатний викликати подразнення шкірних покривів.

Побічні дії

До найчастіших небажаних реакцій від застосування належать:

• крововиливи;
• гематоми у місцях постановки уколів;
• запаморочення;
• головні болі;
• нудота, блювота;
• зниження кількості тромбоцитів у крові;
• алергії;
• місцеве подразнення.

Взаємодія з іншими медикаментами та продуктами харчування

При прийомі інших лікарських засобів перед використанням препарату необхідно проконсультуватися з кваліфікованим фахівцем. Не слід приймати Гепарин одночасно з пероральними антикоагулянтами, антитромбоцитарними ліками.

Дію Гепарину при сумісному використанні пригнічують:

• аскорбінова кислота;
• антигістамінні препарати;
• дигіталіс;
• нікотиноподібні лікарські засоби;
• тетрацикліни.

Посилює дію препарату його прийом з:

• декстраном;
• індометацином;
• ібупрофеном;
• пеніцилінами;
• цитостатиками.

Трициклічні антидепресанти можуть зв'язуватися з гепарином, що спричинить взаємне зниження ефективності.

Використання гелю Гепарину посилює всмоктування інших препаратів, призначених для зовнішнього нанесення.

Передозування

Перевищення терапевтичної дози може спричиняти передозування препаратом. Для неї характерна поява геморагічних ускладнень, кровотеч. Для усунення цих станів слід зменшити дозування препарату або припинити його прийом.

За наявності у пацієнта індивідуальної непереносимості препарату та виникнення алергічної реакції лікарський засіб необхідно відмінити та розпочати лікування десенсибілізуючими медикаментами.

Умови зберігання

Препарат повинен зберігатися за температури 15–25 °С, у сухому та захищеному від прямих сонячних променів місці, недоступному для дітей.

Використана література

• Довідник лікарських препаратів Компендіум
• Єдиний довідник ліків в Україні
• Нормативно-директивні документи МОЗ України